Артем Лоик - Брат

з ним і в пеклі не так пече!

Лютий, кулі, недопиті пляшки,

нас покликали в окопи чужі старшаки…

Оточили, чую мат, чую сміх,

а нас двоє, і нам пофіг на всіх!

Серце стукає і ледь не втече,

та я відчуваю твоє братнє плече,

і хоча доволі страшно посміхаюсь, і так,

як учив ти рукоятку мій стискає кулак!

Як ми бились і стояли тоді,

так і зараз я життя своє довірив тобі!

А ті суки тільки кодлом, за наказом когось,

зрозуміли це тоді, коли усе почалось…

Знову школа, брате, тільки життя…

І душа моя й твоя на шмаття!

За своє, Боже, ти нас не вини,

будемо стояти, а лежати вони!

Прикривай! Прикривай мене!

Най снаряд цей мене мине!

Бо ти брат назавжди мені

не по крові, а по війні!

Не по роду, а по душі,

не як сонце, а як дощі,

відчував я твоє плече,

з ним і в пеклі не так пече!