Артем Лоик - По-дорослому

Кружляй до неба, димок,

біль край мій, вирій думок,

за край ступили, лунай щосили:

свій край ми не віддамо!



Кружляй до неба, димок,

біль край мій, вирій думок,

за край ступили, лунай щосили:

свій край ми не віддамо!



Бачу Тор не втримає свій молот,

що ж, тоді його підніме молодь.

Мотивована, а не інертна,

мати мова ні німа, ні мертва!



Перемеле ту російську лайку,

якщо перевзулись, то у бєрци, з білих «найкі»!

Тож ховайте, «барди», балалайки,

Ми нащадки Байди, Наливайка!



Сіра маса, ніби стадо в фермах,

зетки ваші — це німецький Вермахт!

Чув, сусід, краще в тилу сиди нах,

в нас свобода тече по судинах!



Рими ріжуть знову правду-матку,

чорні душі взують білі тапки!

Розраховуєм’ на себе тільки, — не на татка,

запиши це у свої нотатки!



Кружляй до неба, димок,

біль край мій, вирій думок,

за край ступили, лунай щосили:

свій край ми не віддамо!



Нехай кожен з нас молодший віком,

та як стати чоловіком бачили не з вікон…

Тому витирайте власними тілами «зетки»!

Доведемо до кінця те, що почав Мазепа!



Називаєш мене «бро», та не ловить роумінг!

Поки ти шукаєш «бронь», я шукаю бронік!

Я той самий, хоч не в парку, але вже але є:

якщо я кажу про «арку» — це не про алею!



Як пісня складається з речень, —

рабство складається із зречень!

Тому підіймаємо АК ми,

і захищаємо свободу своїми руками!



Чоловіча справа має чоловічу назву, —

побратими поруч, вистача’ БК — чіназес!

Врятують країну від розтину

молоді, які воюють по-дорослому!



Кружляй до неба, димок,

біль край мій, вирій думок,

за край ступили, лунай щосили:

свій край ми не віддамо!



Харе тупити, нас не купити, не підкорити

тут допоки руки не копита й ми не під коритом!

Волі біт і ритм, у рабів нас не перетворити,

зброя буде бити, ворог тліти, а перо творити!



Кожен, — моментально, вогнепальним стане, мілітарним,

брат, елементарно, — ми ненавидимо зло ментально!

Бо монументальний світ будуємо, а не летальний,

де мета повстання, а не стайня, — це якщо детально!



Не з’їдаємо теракти від росії, звичні, —

ми підписуємо контракти, та не музичні!

Є думки, із них — слова, — і тільки потім вчинки!

Ми прийшли вас замінити, браття, відпочиньте!



Тому гвардія — не тільки служба!

Це позиція, це вибір, друже!

Як наказував великий геній нам заочно:

«…борітеся — поборите!» — Так, точно!



Кружляй до неба, димок,

біль край мій, вирій думок,

за край ступили, лунай щосили:

свій край ми не віддамо!