Артем Лоик , Абіє - Молитва 2

Чи люблю тебе не питай,

бо любов моя не мине...

Ти за край ідеш... Так за край!

Щоб залишити мені мене.

Я хотіла тобі дати рай,

та Диявол його не мине…

Не щади його, а карай!

Щоб залишити мені мене.

Ствол 415 міліметрів, а тому

смерть не довго до мене в економкласі летіла,

та я відпросився у старої знову додому,

у мене на землі залишилось незакінчене діло.

Затягнув"пальоний" турнікет і двинув у темряву,

воля до життя сильніша будь-яких панацей,

у смерті руки трусяться немов би від тремору,

дала маху і я лізу з того світу на цей!

І хватаюсь за землю, що є сили і духу,

і в багні серед бруду — віднаходжу коріння,

і беруся за нього, як за мамині руки,

а у грудях грохоче моя Україна…

Кращі люди не вагаючись засіяли небо,

гірші люди не вагаючись чекають плоди,

а я лізу по землі і її мої ребра

орють для голів сліпої орди.

Чи люблю тебе не питай,

бо любов моя не мине...

Ти за край ідеш... Так за край!

Щоб залишити мені мене.

Я хотіла тобі дати рай,